Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вежовий, -а, -е. Башенный. вежовий дім. Тюрьма. Звенигородка. Рк. Левиц.
Вижлиця, -ці, ж. Лягавая собака.
Гойниця, -ці, ж. Цѣлебное средство. Травиця-гойниця.
Дори́пуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. дори́ватися, -паюся, -єшся, гл. Отворять и затворять дверь до тѣхъ поръ пока... Дорипався, що зовсім вихолодив хату. Харьк. у.
Дрягва́, -ви́, ж. = дряговина. Вас. 207. Cм. драгва.
Звід, зво́ду, м. 1) Уничтоженіе, разореніе. Так їм на звід пішлось; не один пан у нас звівся; поживе оце, поживе, та й спустує, бур'яном поросте й двір. 2) Обманъ. Чи її щиро любиш? Бо як єї держиш у зводі, долю її загубиш. Гол. III. 392. 3) Очень (въ колодезѣ). Ой у полі криниченька на чотирі зводи. Чуб. V. 102. 4) Родъ ловушки съ пружиной для ловли лисиць, волковъ и пр. Шух. І. 237.
Згра́я, -раї, ж. Толпа, скопи ще; шайка. К. Досв. 82. За ним, було, ціла зграя людей: і охотничі, і псарі, і доїжджачі. Рудч. Ск. II. 202. Кидав п'яній зграї золоті червінці. Мир. ХРВ. 92.
Назва́ти, -ся. Cм. навивати, -ся.
Одукований, -а, -е. Обученный, воспитанный. Та й що та панночка одукована робитиме в моїй мужицькій хаті. Шевч. (О. 1862. VI. 9).
Повночка, -ки, ж. Ум. отъ повниця.