Адту́й, нар. = Зві́дти. Адтуй гора, адтуй друга, антам долиночка, — межи тима двома гори моя любаночка.
Витрудити, -джу, -диш, гл. Утомить. Витрудив Грицько руки ту весну й те літо.
Дієви́й, -а́, -е́. Дѣйствующій. дієві особи, д. люде. Дѣйствующія лица въ сценическихъ произведеніяхъ.
З'єдно́чити, -чу, -чиш, гл. = з'єднати 1. Будеш лежати, Тарасе, на рідній Україні, на узбережжі славного Дніпра, — ти ж бо його ім'я з своїм ім'ям навіки з'єдночив.
Личкови́й, -а́, -е́ 1) О матеріяхъ: имѣющій лицо съ двухъ сторонъ. 2) О людяхъ: двуличный.
Мокоти́ря, -рі, ж. Сильно обстриженная глова. Также гиря-мокоти́ря. Гиря-мокотиря собаки дражнила.
Нетерпій, -пія́, м. Нетерпѣніе. йому нетерпій. Ему невтерпежъ. Як оце у шинку сидять та п'ють горілку люди, то вже йому нетерпій, — і собі купе.
Норов, -ва, м.
1) Нравъ. У тебе не такий норов і зроду був.
2) мн. Капризы, прихоти. Ой сідай, Марусенько, на вози, да кидай батькові норови: що первії норови — попрядки, а другії норови — досвітки. А я твої норови добре знав, тим я тебе аж ніколи не займав. Ум. мн. норівоньки. Десь ти, мила, норівоньки мої знаєш.
Роздзяплювати, -люю, -єш, сов. в. роздзяпити, -плю, -пиш, гл. Раскрывать, раскрыть, растворять, растворить настежь, разинуть. Оце роздзяпив двері, як теща рот.
Скитальник, -ка, м. Скиталецъ. Ум. скита́льничок. Мій таточку, мій скитальничку! Ви наскитались, ви нагорювались.
