Додава́ти, додаю́, -є́ш, сов. в. дода́ти, -да́м, -даси́, гл. Прибавлять, прибавить, добавлять, добавить; придавать, придать. До цього кожуха він мені додає п'ять карбованців. Сей мені хміль не буде заважати, а буде моєму серцю смілости додавати. Додава́ти ра́ди. Совѣтоваться. Стали ради додавати, відкіль Варни доставати. — ре́шту. Доконать. Піп йому додав регату: аж у Сібір завдано. — рук. Употребить усиліе, приложить стараніе. Додай рук, то вимиєш до-діла. — слова́ми. Донимать рѣчами. Нажене Немерівну, то й не б'є, та все її словечками додає: чи ти в мене служаночки не маєш?
Згребти́, -ся. Cм. згрібати, -ся.
Зенджул, -ла, м. Родъ растенія. Засієм степи синім зенджулом.
Зміток, -тка, м. Изношенный лапоть.
Карчило, -ла, с. Затылокъ.
Ліпа́нда, -ди, ж. Мазь для замазки деревьевъ при прививкѣ, древесная замазка.
Прозиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. прозватися, -звуся, -звешся, гл. Называться, назваться. Стара прозивається Терпилиха Горпина, а дочка Наталка. Ой був в Січі старий козак, прозивався Чалий.
Совинча, -чати, с. = совиня. У тебе соколинча, а в мене совинча.
Соловеєчко, -ка, м. Ум. отъ соловей.
Штудерація, -ції, ж. Искусно, хитро сдѣланная вещь. Їкі він (чорт) штудерациї робив, то Бог все переробив на свою користь.
