Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Копіт, -поту, м. 1) Пыль (въ воздухѣ). Наче череда йде — такий копіт зіб'ють. Св. Л. 91. За коником став копіт. Чуб. 2) Топотъ. З копотом і ржанням коней табунових. К. МБ. XI. 42.
Лопу́шни́к, -ка, м. 1) = лопу́х. ЗЮЗО. І. 112. 2)водяний. Раст. Nymphaea alba. ЗЮЗО. І. 129.
Наворо́чувати, -чую, -єш, гл. = навертати.
Ольшина, -ни, ж. = вільшина. Дівчина з ольшини виходить. Чуб. V. 347.
Підіслати II, -ся. Cм. підстилати, -ся.
Підспіль нар. = суспіль. Кумова хата стоїть підспіль з моєю. Волч. у.
Поганяйло, -ла, м. 1) Кучеръ, возница. Сим. X. Тпру! гукнув наш поганяйло. Ком. І. 48. Поганяйло коло коней. Сим. 203. 2) Бичъ, кнутъ.
Полементувати, -ту́ю, -єш, гл. Покричать, повопить.
Соколовий, -а, -е. Соколиный. Ото тобі, молода, та дідова борода, соколові очі, добрий дід до ночі. Чуб. V. 1147.
Сохур, -ра, м. Вилка для зимней ловли рыбы.