Викочувати, -чую, -єш, сов. в. викотити, -чу, -тиш, гл. 1) Выкатывать, выкатить; вывозить, вывезти изъ чего. Викочує з-під повітки віз. Та винесе самопали, викотить гармати.
Ґоспода́рський, -а, -е = Господарський. Жид з гиндлю жиє. Він до ґосподарської роботи це вдалий.
Зотліти, -лію, -єш, гл. Истлѣть. Моє біле тіло під нагайкою зотліло. Хусточка зотліла. Пішла вона (надія) на той світ в преісподню, коли ще й там знайду впокій, зотлівши.
Кланяння, -ня, с. Поклоны. Ум. кланяненько. Останнє кланяненько, навіки мешканенько.
Пагоння, -ня, с. соб. отъ пагін.
Перегризтися, -зуся, -зе́шся, гл.
1) Погрызть другъ друга.
2) Перессориться между собой. Вони — саме тоді за ляхівку перегризлись.
Почастувати, -ту́ю, -єш, гл. Попотчевать (напитками). А вже ж тобі од того да не ввиляти, щоб старостам рушнички не подавати. Ой перві прийшли, вона тим одказала, а других почастувала.
Римарство, -ва, с. Шорное ремесло, шорничество. Cм. лимарство.
Смуглястий, -а, -е. = смуглявий.
Спішний, -а, -е. Торопливый, спѣшный. Робота спішна, як кажуть, людей смішить.