Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Арма́ш, -ша, м. = Гарма́ш.
Верхній, -я, -є. Верхній. А зуб як вискочить та в верхню гільку, та й застряв там. Рудч. Ск. I. 130. Верхня щелепа. Міусск. окр.
За́кришка, -ки, ж. То, что крошать въ борщъ. Камен. у. (Закришка) — бутвиння що кришать в борщ: петрушка, цибуля та кріп, то що. Св. Л. 5.
Кошечий, -а, -е. = котячий. Любить її, наче кошечим мізгом нагодувала його. Ном. № 8747. коше́ча м'я́та. Раст. а) = котики 3, б. ЗЮЗО. І. 124. б) Nepeta Catartica L. ЗЮЗО. І. 129.
Одігати, -ся, -гаю, -ся, -єш, -ся, гл. = одягати, -ся. Одігаться стала. Сим. 230.
Очеплятися, -пля́юся, -єшся, сов. в. очепитися, -плюся, -пишся, гл. Цѣпляться, уцѣпиться, зацѣпиться, пристать, привязаться. Мил. 21. Вона (відьма) давай на його сідать... Очепиться за його, то він і тоска її. Драг. 71. А діти як вчепились за шию мені, то й не вступаються. МВ. І. Як очепився я жити у пана, то й живу вже сьомий рік. (Міусск. окр. ). Як очепиться який біс, що на в-руні кінь ходе, то заграбує коня. Н. Вол. у.
Перезолити Cм. перезолювати.
Подути, -дму, -дме́ш, гл. Подуть. Живеш як у решеті: відки вітер подме, то повні хати. Ном. № 10284.
Репіжити, -жу, -жиш, гл. 1) Сильно колотить, бить. Сів він на неї (на лошицю) та й давай репіжить тією палицею. Грин. І. 258. 2) = репігати. Дощ репіжить. Угор. 3) Плакать, рваться. Дитина рипіжала з пів-години. Вх. Зн. 59.
Тупісінький, -а, -е. Совершенно тупой. Шейк.