Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Букарь, -ря, м. = пукарь. Херс.
Дьо́готь, -гтю, м. = діготь. Тхне смолою та дьогтем. Левиц. І.
Зміїний, -а, -е. Змѣиный. З того часу острів той зветься зміїним. Стор. МПр. 113. Зміїне сало. Грин. І. 157. зміїний корінь. Раст. Vincetoxicum officinale L. ЗЮЗО. І. 141.
Охмолостатися, -таюся, -єшся, гл. Привыкнуть, обойтить. Лубен. у.
Показитися, -зимося, -зитеся, гл. Взбѣситься (о многихъ).
Трусанина, -ни, ж. 1) Обыскъ. 2) Смятеніе, сумятица. З самого світу у нас трусанина настала, приїхав мировий, дак і мого чоловіка забрато.
Турити, -рю, -риш, гл. Гнать. Чуб. II. 286. Ігнатко безп'ятко з гори свині турить. Ном. № 224, стр. 297.
Улекшати, -шаю, -єш, сов. в. улекши́ти, -шу, -шиш, гл. = улегчати, улегчити. Циганочка потішала, влекшала серденько. Млак. 90.
Упіл нар. Пополамъ. Переломити руку, або ногу впіл. Черк. у.
Щепочка, -ки, ж. 1) Ум. отъ щепа. 2) Въ причитаніи надъ умершей дочерью употреблено какъ ласкательное для дочери слово: Моя донечко, моя й правдочко! Моя донечко, моя й вишенько, моя щепочко, моя й родиночко, моя й дитиночко! Мил. 217.