Вдовіти, -ві́ю, -єш, гл. = удовіти.
Виродок, -дка, м. Выродокъ. Cм. вирід. Мав уродиться чоловік, та вилупивсь виродок. Всі люде як люде, а ти мов виродок який.
Дзвони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Звонить. Ще не дзвонено до церкви. Буркочуть-говорять, мов у дзвони дзвонять. 2) Звенѣть, бряцать. Іще таки і послі Хмельницького не раз дзвонив старий Шрам шаблею. Ой ключа мої, срібні злоті, ой не дзвоніте, не голосіте. 3) Разглашать. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. 4) Дзвони́ти по ко́му, — по душі. Звонить по усопшему. По дівчинонці дзвони дзвонили.
Дов'яза́ти Cм. Дов'язувати.
Кирпатий, -а, -е. Курносый. Перехрести ніс, щоб великій ріс, а то кирпатий. Ум. кирпатенький. Моя (дівчина) он бач русява, що трошки кирпатенька.
Нароста́ти, -та́ю, -єш, сов. в. нарости, -ту, -те́ш, гл. Наростать, нарости. Стрижи пана, як вівцю, — на йому шерсть наросте. сало наростає. Отлагается жиръ.
Обсилкувати, -ку́ю, -єш, гл. Изнасиловать. Він її обсилкувив... зробив гріх, хоч вона й кричала. Новомоск.
Пообрушувати, -шую, -єш, гл. Потрясти, обвалить (во множествѣ).
Стремено, -на, с.
1) Стремя. Горе й тому козакові, що все їздить на коневі, із стремен ноги не виймає.
2) Штрипка. До сіх то шараварок здумав він стремена вчепити.
3) Cм. ключ 6.
4) = стрем'я. Ум. стременце, стремінце, стреме́нечко, стреме́ночко. На стременочка ступає, на сіделечко злягав.
Шахвувати, -вую, -єш, гл. Расточать. Боярські гроші шафовать. Кармазин торгує, все золотом шафує.
