Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Завда́ток, -тку, м. Задатокъ. Добре слово стоїть за завдаток. Ном. № 10674. Я трохи дам завдатку, а там зароблю в кого майструючи та й оплачусь. Г. Барв. 186.
Заржа́віти, -вію, -єш, гл. Заржавѣть. Та вже шаблі заржавіли. Н. п. Була колись правда, та заржавіла. Ном. № 6835.
Зашари́тися, -рю́ся, -ри́шся, гл. Зардѣться, зарумяниться, закраснѣться. Енея очі запалали, уста од гніву задріжали, ввесь зашаривсь мов жар в печі. Котл. Ен. VI. 89.
Омшаник, -ка, м. Помѣщеніе для храненія ульевъ съ пчелами въ зимнее время.  
Пароститися, -щуся, -стишся, гл. Пускать побѣги, ростки. Вже жито почало пароститися. Н. Вол. у.
Подія, -дії, ж. 1) Событіе. Нащо вже веселий, нежурбливий, та й він заклопотався тією подією. МВ. І. 38. 2) Поступокъ. Кривоніс добре знав свою вину і ввочевидьки бачив, що такою подією тратив віру і силу у себе поміж товариством. Стор. МПр. 146.
Похоронний, -а́, -е́ Похоронный; траурный. І Божий світ сукном похоронним окрився. К. МХ. 35.
Привітний, -а́, -е́ Привѣтливый. До всякого привітна й ласкава. МВ. І. 35., Ум. привітненький.
Рибин, -на, -не. Рыбій. Збірав музики — рибини язики. Чуб. III. 116.
Чути, -чую, -єш, гл. 1) Слышать. Чуєш, що дзвонять, та не знаєш, в якій церкві. Ном. Я не чула, що ви казали. Харьк. Чуй! чуй! Слушай! слушай! Вх. Лем. 483. 2) Чуять. Де мед чує, там ночує. Макс. (1849), 99. Не будем ми, серце, в парі, душа моя чує. Грин. III. 227. 3) Чувствовать. На землі горе, бо на їй, широкій містечка нема тому, хто все знає, тому, хто все чує. Шевч. 9. 4) Какъ нарѣчіе: слышно. Клект орлячий з під хмари чути. Ном. № 999.