Завда́ток, -тку, м. Задатокъ. Добре слово стоїть за завдаток. Я трохи дам завдатку, а там зароблю в кого майструючи та й оплачусь.
Заржа́віти, -вію, -єш, гл. Заржавѣть. Та вже шаблі заржавіли. Була колись правда, та заржавіла.
Зашари́тися, -рю́ся, -ри́шся, гл. Зардѣться, зарумяниться, закраснѣться. Енея очі запалали, уста од гніву задріжали, ввесь зашаривсь мов жар в печі.
Омшаник, -ка, м. Помѣщеніе для храненія ульевъ съ пчелами въ зимнее время.
Пароститися, -щуся, -стишся, гл. Пускать побѣги, ростки. Вже жито почало пароститися.
Подія, -дії, ж.
1) Событіе. Нащо вже веселий, нежурбливий, та й він заклопотався тією подією.
2) Поступокъ. Кривоніс добре знав свою вину і ввочевидьки бачив, що такою подією тратив віру і силу у себе поміж товариством.
Похоронний, -а́, -е́ Похоронный; траурный. І Божий світ сукном похоронним окрився.
Привітний, -а́, -е́ Привѣтливый. До всякого привітна й ласкава. Ум. привітненький.
Рибин, -на, -не. Рыбій. Збірав музики — рибини язики.
Чути, -чую, -єш, гл. 1) Слышать. Чуєш, що дзвонять, та не знаєш, в якій церкві. Я не чула, що ви казали. Чуй! чуй! Слушай! слушай! 2) Чуять. Де мед чує, там ночує. Не будем ми, серце, в парі, душа моя чує. 3) Чувствовать. На землі горе, бо на їй, широкій містечка нема тому, хто все знає, тому, хто все чує. 4) Какъ нарѣчіе: слышно. Клект орлячий з під хмари чути.