Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

опукий

Опукий, -а, -е. = опуклий.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 61.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПУКИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПУКИЙ"
Бриця, -ці, ж. Раст. Setaria glauca Beauv. ЗЮЗО. І. 136. Бриця в пашні помішниця. Ном. № 10136. Торох, торох, сію горох, а вродиться бриця. Н. п.
Гайдамацтво, -ва, с. Гайдамачество. Cм. гайдамака. Левиц. І. 535.
Дряпу́га, -ги, об. = дряпіка.
Загля́нути Cм. заглядати.
Лука́вий, -а, -е. 1) Лукавый, коварный. Ном. № 2877. Бо ти не любиш злого серця, цураєшся людей лукавих. К. Псалт. 8. Як же тебе не проклинать, лукавая доле? Шевч. 413. 2) Лукавый, чортъ. Ні Богові свічка, ні лукавому дудка. Ном. № 6558. І ти, лукавий, чи ти водяний, чи ти вітровий? Чуб. І. 111.
Набундю́чити, -чу, -чиш, гл. Надуть, растопырить. Набундючити губи. Набундючити спідницю.
Неробітний, -а, -е. Не рабочій, во время котораго не работаютъ.
Петрівчаний, -а, -е. = петрівній. Петрівчаний день. Ном. № 13097.
Природний, -а, -е. 1) Естественный. К. Іов. 90. 2) Прирожденный. Він такий уже природний, зроду такий. Конст. у. — до чого. Способный къ чему. Не природний він до цього. Конст. у.
Розмарія, -рії, ж. = розмайрин. Розмарія сходить. Гол. І. 337.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОПУКИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.