Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

опрічний

Опрічний, -а, -е. Особенный, отдѣльный. Пей чоловік якийсь опрічний од людей. Рк. Левиц. Умом і хвабрістю своєю в опрічнеє попав число. Котл. Ен. V. 23. Опрічна хата. Рк. Левиц.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 60.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПРІЧНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПРІЧНИЙ"
Букарт, -та, м. = байстрюк. Фр. Пр. 129.
Зару́мати, -маю, -єш, гл. 1) Заплакать. Годі вже, годі, а то й я зарумаю. МВ. (О. 1862. III. 49). 2) Заплакать (глаза). Ой сіла, задумала, карі очі зарумала. Мет. 114.
Зґедзатися, зґе́дзкатися, -аюся, -єшся и зґе́дзитися, -джуся, -дзишся, гл. Заупрямиться, заартачиться. Гляди ж, Наталко, не зґедзайся, як старости прийдуть. Котл. Н. П. 377. Жінка твоя зґедзкалась. Левиц. І. 366. О, вже зґедзився! Камен. у.
Мо́сть, -ти, ж. Милость (употребляется въ титулахъ). Його мость. Его милость.
Підколінниці, -ниць, ж. мн. Родъ шерстяныхъ чулковъ. Вх. Зн. 49. Желех.
Поросполохувати, -хую, -єш, гл. Разогнать, распугать.
Почасту нар. Часто. І почасту в огонь кидали його і в воду. Єв. Мр. IX. 22.
Пропихач, -ча, м. Названіе одного изъ играющихъ въ дѣтской игрѣ того-же имени. Чуб. III. 97.  
Пустий, -а́, -е́ 1) Пустой. 2) Пустой, глупый, безсодержательный, легкомысленный. Да ти пусту оце бесіду звів. Федьк. А в козака розум пустий; хоче дівку з ума звести. Грин. III. 259. 3) Ненужный, безполезный. Вх. Зн. 57. Пусте зілля. Сорная трава. Вх. Зн. 57.
Тупі меж. которымъ ободряютъ дѣтей стать на ноги. Шейк. Ум. тупіньки.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОПРІЧНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.