Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вівця, -ці, ж. 1) Овца. Хто стається вівцею, того вовк ззість. Ном. № 3841. Вівцю стрижуть, а друга дивиться. Ном. № 3904. 2) мн. Родъ дѣтской игры. Ив. 59. Ум. овечка, овеченька, овечечка. Женуть вола із діброви, овеченьки з поля. Мил. 115.
Жовті́шати, -шаю, -єш, гл. Дѣлаться болѣе желтымъ. Жовтішає листя на дереві.
Кормний, -а, -е. Откормленный. Ситі пришли придали: з'їли вола кормного і кормну корову. Гол. IV. 397.
Напе́рсток, -тка, м. 1) Наперстокъ. 2) Желѣзное кольцо, которымъ коса прикрѣпляется къ косовищу.
Обмежити Cм. обмежувати.
Прогрімати, -маю, -єш, гл. Прогремѣть.
Рохкання, -ня, с. Хрюканіе. Свиняче рохкання чути. Екат. г.
Свинория, -ри́ї, м. Мѣсто, изрытое свиньями. Грин. III. 84. Г. Барв. 338.
Сердючка, -ки, ж. Сердитая, раздражительная. Лубен. у.
Хекнути, -ну, -неш, гл. Вскрикнуть съ звукомъ хе, хек — при ударѣ, напр. Я, каже, добре йому дав, він аж хекнув. Новомоск. у.