Відманювати, -нюю, -єш, сов. в. відмани́ти, -ню́, -ниш, гл. Отвлекать, отвлечь отъ чего, переманивать, переманить отъ чего. Що я наближусь, вона знов пурхне, і відманила від села.
Жо́втка, -ки, ж. Желтая краска. Писанки кидають спочатку в жовтку, а потім по жовтому і пишуть.
Калабалик, -ку, м. Суматоха, кутерьма. Гм. кабалик.
Підпилий, -а, -е. Выпившій, охмелѣвшій. Еней хоч трохи був підпилий. А вже підпилий як засне, то хоч коти гармати.
Поспішно нар. Поспѣшно. Ідуть, щоб побідить поспішно, або щоб трупом полягти. Ум. лоспішне́нько.
Стемніти, -ні́ю, -єш, гл. Стемнѣть, потемнѣть. Стемніє світ і загурчить дощ об землю. Вже на морі чайок двісті, аж море стемніло.
Стискати, -ка́ю, -єш, сов. в. стиснути, -ну, -неш, гл.
1) Сжимать, сжать, сдавливать, сдавить, стискивать, стиснуть. Мстислав не одного стиснув. Нова сукня стиснула їй повне роскішне тіло. Хто тисне, тому груди стисне. за серце стиснуло. Сжалось сердце. жаль душу стискає. Тяжко на душѣ. Нема милого, жаль душу стискає.
2) Пожимать, пожать (руку). Не стій, доню, з нелюбом, не дай ручку стискати. Стисну щиро за рученьку, в губки поцілую.
3) — плечима. Пожимать, пожать плечами. Той пан стиснув плечима.
Терносливовий, -а, -е. Относящійся къ терносливу.
Укидатися, -даюся, -єшся, сов. в. укинутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Быть бросаемымъ, брошеннымъ, бросаться, броситься. У те саме вікно, у котре вкинувся скарб, улізе злодій. 2) Приключаться, приключиться, появляться, появиться. Вкинувся упадок. Йому щось на руці вкинулось. Укинувся червак у хліб. Сивий волос почав укидатись. Страх у серце вкинувся. 3) Пристращаться, пристраститься, предаваться, предаться. Вкинувся у крадіжку. Не вкидайся так тяжко в своє горе. Вкидається у прядіння. Cм. удаватися.
Харпак, -ка, ж. Бѣднякъ, нищій, оборванецъ. Як умре багатир, дак іде увесь мир, а вмре харпак, дак тільки піп да дяк. Ум. харпачо́к.
