Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бутик, -ка, м. Ум. отъ бут.
Допомогти́ Cм. допомагати.
Князьок, -зька, м. Ум. отъ князь.
Кучма, -ми, ж. 1) Шапка мѣховая мохнатая. Kolb. І. 43. Гол. Од. 19, 69. Вас. 156. Благословіть, отче! — каже Василь, знявши кучму. Федьк. Він і по одежі щось не просте: татарська кучма насунулась йому на очі. Стор. 2) Всклокоченная голова. кучму да́ти. Причинить хлопоты, насмѣяться. Хто в Бога вірує, ратуйте!.. А хто ж таку нам кучму дав? Котл. Ен. Ум. кучомка. Чуб. VII. 414.
Оле! меж. Ахъ, охъ! Оле ж, скільки там товклося за столами писарів! Котл. Ода. (О. 1861. І. 253).
Помазок, -зка, м. = квач 1. Зміев. у.
Поналяскувати, -кую, -єш, гл. Тоже, что и наляскати, но во множествѣ. Также: нахлюскать, наплескать (во многихъ мѣстахъ). Ач як долі поналяскував водою. Кіевск. у.
Поринути 2, -ну́, -не́ш, гл. = пірнути. Та й замовкла русалочка, в Дніпро поринула. Шевч. 359.
Приворожувати, -жую, -єш, сов. в. приворожити, -жу, -жиш, гл. Приколдовывать, приколдовать О. 1862. X. 11.
Ціпкати, -каю, -єш, гл. Пищать (о цыплятахъ, нѣкот. птичкахъ). Вх. Лем. 480.