Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Баклажан, -на, м. Раст. Solatium lycopersicum, баклажанъ, помидоръ. ЗЮЗО. І. 127.
Бобковець, -вця, м. Раст. Лавръ. Желех.
Вавцір, -ра
Дзвони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Звонить. Ще не дзвонено до церкви. Г. Барв. 156. Буркочуть-говорять, мов у дзвони дзвонять. К. Досв. 127. 2) Звенѣть, бряцать. Іще таки і послі Хмельницького не раз дзвонив старий Шрам шаблею. К. ЧР. 14. Ой ключа мої, срібні злоті, ой не дзвоніте, не голосіте. Чуб. 3) Разглашать. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. Шевч. 67. 4) Дзвони́ти по ко́му, — по душі. Звонить по усопшему. Ном. № 8322. По дівчинонці дзвони дзвонили. Мет. 96.
Майку́т, майкутник, -ка, м. Лѣвша. Желех.
Прозирало, -ла, с. = дзеркало. Вх. Лем. 457. Вх. Уг. 264.
Списуватися, -суюся, -єшся, сов. в. списа́тися, -шу́ся, -шешся, гл. Списываться, списаться.
Упаковування, -ня, с. Упаковываніе, укладка. Шейк.
Фальш Cм. хвальш.
Шмилити, -лю, -лиш, гл. Въ выраженіи: шми́лити губки. Сжимать губки, кокетничая. Бач, як вона до його губки шмилить. Кіевск. у.