Вутеня, -няти, с. = утеня. Нехай мої вутенята в городі у тебе.
Гир меж. Подражаніе ворчанію, лаю собаки. Гир, гир, та не вкусиш.
Лійці, -ців, м. мн. Возжи. Правоб.
Надолужа́ти, -жа́ю, -єш, сов. в. надолу́жити, -жу, -жиш, гл. 1) Наверстывать, наверстать, возмѣщать, возмѣстить, пополнять, пополнить. Я те надолужу, як живий буду. Хоче своє надолужити: рано встав, дак тепер качається. 2) Насаливать, насолить кому; надоѣдать, надоѣсть. Уже як він мені надолужив, то я рад би його у ложці води утопити. А тут ще і Грицько надолужає: що-дня іде подушне правити. Цей год щось не надолужають подушним, — може царь простив. 2) Употреблять много, часто. Він по нашому все надолужа. Він горілку дуже надолужа.
Назбива́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Сбить нѣсколько штукъ. 2) Напахтать масла. Жінка назбивала діжечку масла. 3) назбива́ти гро́шей. Собрать денегъ.
Пригіркнути, -ну, -неш, гл. Прогорькнуть.
Просточка, -ки, ж. Ласкательно: простолюдинка, простая женщина. Я ж не царюівна, не королюівна, я ж так просточка, батькова дочка.
Пустопашний, -а, -е. . — худо́ба Скотъ, не употребляющійся въ работу.
Соколинча, -чати, с. = соколя. У тебе соколинча, а в мене совинча.
Шкапійка, -ки, ж. = шкапина. Завів Лейба й пару шкапійок.