Вилка, -лок, с. мн.
1) Ум. отъ вила.
2) Ухватъ.
3) Косточка у животныхъ, имѣющая видъ развилья.
4) Родъ вышивки на рубахахъ.
Відборчик, -ка, м. Столярн.: отборный стругъ.
Зазоря́ти, -ря́ю, -єш, гл. = зазоріти. Темна нічка проминула, Божим світом зазоряло. І надія нова красна, як та ясна зоря,... зазоряє нещасному.
Кажніненький, -а, -е. = кажнісінький. Кажніненький у селі знає про те.
Леп, -пу, м. Нечистота на тѣлѣ, потная грязь. Лепу на руках багато.
Оцюди нар. = осюди. Оцюди положиш. оцюди́ лишень слухай. Слушай это.
Перепелиця, -ці, ж.
1) Перепелка. В чистім полі все перепелиці. Употребляется какъ ласкательное слово для женщинъ, особенно въ уменьш, формѣ. Мої сестриці, мої перепелиці, мої пташечки щебетливі.
2) Названіе коровы.
3) Родъ игры. Ум. перепеличка.
Самоволя, -лі, ж. Своеволіе.
Синило, -ла, с. Синило, синяя краска. Усякі в його пляшечки: де глина наколочена, де цегла, де синило. реме́ство синило. Синильное ремесло. Роблю ж я таки те ремество синило, так воно мені добре в знаки далося: як я його мішала, так воно мені за очі взялося.
Сіпатися, -паюся, -єшся, [p]одн. в.[/p] сіпнутися, -пнуся, -нешся, гл.
1) Дергаться, дернуться. Зачепив вірьовку ногою, вона сіпнулася та й од'язалась.
2) Подергиваться, подернуться. Сіпається в його мишка на виду.
3) Рваться, рвануться. Аж грушу вивертає, з коріння (чорт), так сіпається. Рудч. II. 24.