обставати
Обставати, -стаю́, -єш, сов. в. обстати, -стану, -неш, гл. 1) Становиться, стать вокругъ, обступить. Сто тисяч турків і татар обстало окопи лядські, мов дітвора дучку. 2) Заступаться, заступиться за кого, стать за кого, защищать, защитить. Старшина обстане за ним. 3) Остаться. Тверда зіма впала, постіль непрана обстала.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 27.
Том 3, ст. 27.