Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вабіння, -ня, с. Приманиваніе.
Каракуцьки, -цьок, ж. мн. Раст. Cucurbita реро L. Var citriformis. ЗЮЗО. І. 120.
Мокря́к, -ка, м. 1) Все мокрое. Желех. 2) Сырые дрова. Вх. Зн. 36. 3) Болото, топь. Вх. Зн. 36.
Набасува́тися, -су́юся, -єшся, гл. Вдоволь наскакаться (о конѣ).
Обачно нар. Осмотрительно, осторожно, внимательно.
Опал, -лу, м. 1) Отопленіе, топливо, дрова. Чуб. VII. 383. Там йому дають кімнату геть зовсім з опалом, з світлом. Уман. у. 2) Вспыльчивость, горячность. З Опалу. Сгоряча. Як загорілась хата, я вбіг та з опалу не знаю, за що хвататися. Міусск. окр. З опалу не. побачив, хто там був. Cм. з-опалу.  
Підцупити, -плю, -пиш, гл. 1) Подтянуть, подтащить. 2) Стибрить, стащить. Нишком підцупить та й нишком збути. О. 1862. І. 29.
Подок, -дка, м. 1) Ум. отъ під. 2) Въ мельницѣ: возвышеніе, гдѣ находятся жернова. Шух. I. 112.  
Хапиця, -ці, ж. ? Хапало в хапиці, хапиця ж по пиці. Ном. № 13335.
Чекуша, -ші, ж. Родъ деревяннаго молотка, которымъ бьютъ рыбу, бьющуюся на крючкѣ. МУЕ. І. 41, (Добруджа).