Гуцу́льський, -а, -е. Принадлежащій, свойственный гуцулу.
Замо́чування, -ня, с. Замачиваніе.
Засту́да, -ди, ж. Простуда.
За́сувка, -ки, ж. 1) Задвижка. 2) Дощечка въ ложѣ гуцульскаго ружья, которой задвигается полое мѣсто, гдѣ хранятся пули. 230. 3) Часть ри́ток (Cм.)
Зату́ркати, -каю, -єш, гл. 1) О голубяхъ: заворкотать. Гілля до гілля прихилилось, затуркали горлиці. 2) Заговорить быстро. От як затуркали, затуркали, бо, звісно, як наші молодиці, скілько їх не буде, та як заговорять разом усі в один голос, так нічого і не второпаєш. 3) — го́лову. Сбить съ полку, затуманить (голову).
Зглота́, -ти́, ж. Толпа, скопленіе народа, давка.
Подія, -дії, ж.
1) Событіе. Нащо вже веселий, нежурбливий, та й він заклопотався тією подією.
2) Поступокъ. Кривоніс добре знав свою вину і ввочевидьки бачив, що такою подією тратив віру і силу у себе поміж товариством.
Позаклеювати, -кле́юю, -єш, гл. Заклеить (во множествѣ). Вікна великі, та заляпані і позаклеювані папером.
Прежній, -я, -є. Прежній. Як би була прежняя розмова.
Розвилки, -лок, ж. Расходящіяся дороги.
