Вуточка, -ки, ж.
1) Ум. отъ вутка.
2) Родъ хороводной игры.
Гентина, -ни, ж. Кусокъ дерева, грубо отдѣланный для приготовленія изъ него ложки, клепки для деревянной посуды.
Додо́му нар. Домой. Іде додому мій миленький. Прихожу я додому, — нема мого пана. Уже сонце на лану, я додому полену. Ум. Додо́мку, додо́моньку, додо́мочку. Вернись, сину, додолоньку, змию тобі головоньку! Кличе мати сина з коршми додомочку. Вони напасуться, водиці нап'ються і додомку притрясуться.
Лоски́рька, -ки, ж. Ум. отъ лоскиря.
Півторарічняк, -ка, м. Бычекъ полуторагодовалый. Cм. півторак.
Попідривати, -ва́ю, -єш, гл.
1) Подрыть (во множествѣ). Яблуні свині попідривали.
2) Подорвать (во множествѣ).
Поприневолювати, -люю, -єш, гл. Принудить (многихъ). Хиба його дочки охотою заміж ішли? Поприневолював.
Пошмугляти, -ля́ю, -єш, гл. Натереть, ободрать (кожу), покрыть ссадинами. Кайдани-залізо ноги повривали, біле тіло козацьке молодецьке коло жовтої кости пошмугляли.
Скота, -ти, ж. Логово, нора звѣриная, берлога, яма. Лисича скота. Я (вовк) скоту вирию в кущах. Гадюки під Чесного Хреста умісто збіраються у свої скоти.
Чколити, -лю, -лиш, гл. Охотничій терминъ о собакахъ: лаять тонкимъ голосомъ, увидѣвъ звѣря.