404 error!

Відвертати, -таю, -єш, сов. в. відвернути, -ну, -неш, гл. 1) Отворачивать, отворотить, отвращать, отвратить; поворачивать, поворотить. Відвертає від неї очі. МВ. ІІ. 27. Не годиться відвертати хліб нарізаним боком до стіни. Чуб. І. 109. Нехай Бог відвертає. Ном. № 5139. Щоб я од вас лиця не відвернула. Ном. № 3241. 2) Отъѣзжать, отъѣхать, отплывать, отплыть. Ви, турки-яничари, по маленьку, браття, ячіте, од галери одверніте. АД. І. 216. 3) Отваливать, отвалить. Одвернув (камінь). Рудч. Ск. І. 86. Годі орати! — Як годі? — каже чоловік. — Дві скиби тільки одвернути та й упруг. Г. Барв. 198. 4) Возвращать, возвратить. Були в мене старости, підбрехачі твої, ну, одвернув я почеськи тобі хліб, не прогнав тебе. Г. Барв. 455. 5) Пахать, вспахать плугомъ второй разъ поперегъ или вдоль участка. Нѣжин. у. 6) Отклонять, отклонить что-либо. І кулі мов рукою одвертає. К. ЦН. 251. Єсть такії люде, ща на пожежі уміють одвернуть вітер од сусідньої оселі. Грин. II. 324. 7) Отвлекать, отвлечь, отклонять, отклонить. Відвертала вона мене від сеї думки. Тебе прошу, голочко: відверни злих собак од мого скота. Чуб. І. 69. 8) О колдовствѣ: возвращать, возвратить первоначальный видъ, отвращать, отвратить. Зробив (чарами), то була біла редька, а то зусім почорніла, та вже назад не одверне, шоб чорна стала білою. Драг. 77. 9) Вычитать, вычесть. Жиду грошей не понесу міняти, бо він зараз довг одверне. Бессаp. 10) Отвѣчать, отвѣтить. Та чую ж, чую, — одвертає. МВ. (КС. 1902. X. 143).

Гагакання, -ня, с. Вскрикиваніе, громкій говоръ.

Дю́дінька, дю́дічка, дю́дька, -ки, ж. Ум. отъ дюдя.  

Марцівки́, -вок, ж. Цыплята, вылупившіеся въ мартѣ.

Микуля́ти, -ля́ю, -єш, гл. — очи́ма. Смотрѣть, избѣгая встрѣчаться глазами, чувствуя себя неловко. Микуляє очима, як кіт на глині. Ном. № 3187. Въ другомъ случаѣ: Не микуляй очима, бо не твоя дівчина. Слѣдить глазами? Поворачивать глаза слѣдомъ за чѣмъ? Мил. 103.

Пристязати, -за́ю, -єш, сов. в. пристя́жити, -жу, -жиш, гл. Притѣснять, притѣснить. Ном. № 5276. Тут діти маленькі, а тут ще й тим пристязають: хлопець був год чотирнадцяти, — того взяли, наняли за подушне. ЗОЮР. І. 12.

Самочетвертий, -а, -е. Я и еще трое. Вх. Зн. 62.

Спіх, -ху, м. Поспѣшность, скорость, спѣхъ, проворство. За дівкою було дуже багато снопів (нажатих), а св. Петро й каже: Господи милостивий, де цій дівці пара, шо вона має спіх такий? Грин. II. 145. У роботі багато сміху, — то мало спіху. Павлогр. у. Знай виводить та виводить, а спіху нема. Кв. Ум. спішо́к. Ном. № 10274.

Тихісічко нар. = тихісінько. Шейк.

Шаєчка, -ки, ж. Ум. отъ шайка.