Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Волокнуватіти, -тію, -єш, гл. Дѣлаться волокнистымъ. Аф. 320.
Знижатися, -жаюся, -єшся, сов. в. знизитися, -жуся, -вишся, гл. 1) Понижаться, понизиться. Горо моя, горо, то єсь ся знижала. Гол. І. 336. 2) Унижаться, унизиться.
Ковбасяник, -ка, м. = ковбасник. Вх. Зн. 26.
Побілілий, -а, -е. 1) Побѣлѣвшій. 2) Поблѣднѣвшій.
Поручник, -ка, м. 1) Поручитель. Черк. у. Позич мені руб грошей! — Дай, каже, поручника. — Якого ж я тобі поручника дам? Хто за мене поручиться? Я бідний. Чуб. II. 27. 2) Поручикъ. Не пущу, тя, поручнику, аж року дослужиш. Гол. I. 285.
Пражина, -ни, ж. Родъ земельной мѣры. Чуб. VI. 205.
Росквітчатися, -ча́юся, -єшся, гл. Снять цвѣты или вѣнокъ съ своей головы.
Роспрямлюватися, -лююся, -єшся, сов. в. роспрямитися, -млюся, -мишся, гл. Выпрямляться, выпрямиться.
Руський, -а, -е. 1) Въ Галиціи и Буковинѣ: малорусскій, украинскій. 2) Великорусскій. Пісня народня, як українська, так і руська. Левиц. Пов. 8. 3) Великороссы. Левч. 187.
Ушолопати, -паю, -єш, гл. Понять, сообразить. І сторожі не вшолопають, де взялась. ЗОЮР. ІІ. 285.