Змикнути, -ну́, -не́ш, гл. Увернуться, отскочить въ сторону, убѣжать. Хотів ударити чорта, а тий (= той) змикнув, і кий ударився об камінь.
Набубні́ти, -ні́ю, -єш, гл. 1) Набухнуть, разбухнуть (о зернахъ). Кукуруза набубніла. 2) безл. Надуть, вздуть (животъ). Поласувався на сироватку та й давай її хлеп(т)ать, так уже нахлестався, що аж набубніло його.
Неміч, -мочи, ж. 1) Безсиліе, слабость. Жалує, було, мене дідусь: «Ти, каже, звеселила мою неміч, голубко». 2) Немощь, нездоровье. Я б і робила, та — лишко тяжке — неміч моя.
Повиціжувати, -жую, -єш, гл. Выцѣдить (во множествѣ). З усіх пляшок уже повиціжував.
Потьмарити, -рю́, -ри́ш, гл. Помрачить. На святому небі усі звізди потьмарило. Половина сонця й місяця у тьму потьмарило.
Пошамрити, -рю́, -риш, гл. Пошелестѣть.
Сизоперець, -рця, м. Съ сизыми перьями. Орли сизоперці налітали.
Трембітка, трембіточка, -ки, ж. Ум. отъ трембіта.
Тютю меж. = тю. Тютю на тебе.
Штурман, -на, м. Штурманъ (на кораблѣ).
