Дійня́ти, гл. См. Дійма́ти.
Квилити, -лю́, -лиш, гл. 1) Плакать, стонать. І квилить-плаче Ярославна. І росло ж воно трудно та болезно: усе нездужає та квилить. 2) Кричать, преимущественно жалобно (о звѣряхъ, птицахъ). Вовки-сіроманці набігали, по тернах, по балках жовту кість жвакували, жалібненько квилили — проквиляли. Не ясний сокіл квилить-проквиляє, як син до батька, до матері з тяжкої неволі в городи христіянські поклон посилає.
Ломе́ць, -мця́, м. 1) Ломота. Колись і в мене був ломець за молодих літ, то на це лихо ми ймем віри. 2) Ломка. Прийде ломець і на цей ліс, порубають.
Підпарубочий, -чого, ж. Молодой парень, подросток. Двоє хлопців підпарубочих. Зараз скочили підпарубочі, що напоготові стояли. Вмер тогді, як я ще підпарубочим був.
Порівняти, -ня́ю, -єш, гл.
1) Сравнять. Порівняй, Боже, і гори, і долини.
2) Уравнять. Всіх нас сира земля порівняє.
3) Сравнить.
Порізникувати, -ку́ю, -єш, гл. Побыть мясникомъ нѣкоторое время.
Присліпуватий, -а, -е. Слѣпой на одинъ глазъ.
Сійник, -ка, м. = сівач. Треба йти до сійників на степ, — як вони там сіють.
Сцяти, сцю, сциш, гл.
1) Мочить, сцать.
2) = сцати.
Упокоювати, -ко́юю, юєш, сов. в. упоко́їти, -кою, -їш, гл. Успокаивать, успокоить. В одному Возі моє серце себе впокоїть, одпочине. Як нема долі, нема талану, то й достатки не впокоять.