Боліти, -лію, -єш, гл.
1) Болѣть. Хорітимеш, болітимеш, смерти бажатимеш. Щось дуже мене ноги болять. Тя болит головонька. Татка очі болять.
2) — серцем. Скорбѣть, печалиться. Доки буду чоїм серцем день і ніч боліти. Один веде за рученьку, другий за рукав, третій стоїть, серце болить, — любив, та не взяв.
Загуркота́ти, -чу́, -чеш и загуркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Загремѣть раскатами. Буря повстала, загуркотіло. 2) Застучать, загремѣть. Гур! гур! гур! щось страшно загуркотіло по-під вікнами й стихло. То підкотилась карета. Заскреготали зубами відьми й загуркотіли з хати.
Здо́йма, -ми, ж. Крючокъ при ловлѣ рыбы зимою неводом.
Імено, -на, с. = імення. Не забудь імена Господа Бога.
Кошлатий, -а, -е. Мохнатый. Іде коза рогата, веде діток кошлата.
Ма́ліч, -чі, ж. Мелочь, все маленькое, мелкое.
Переліт, -ту, м. Перелетъ.
Позмішувати, -шую, -єш, гл. Смѣшать (во множествѣ).
Прижитний, -а, -е. Незаконнорожденный. Було й жалує мого хлопчика... Жалує, жалує, а послі й одвернеться: «що ж? прижитне».
Розумник, -ка, м. Умникъ.