Вертіти, -чу́, -ти́ш, гл.
1) Вертѣть, крутить. Вертить хвостом. До Бога далеко, а пани вертять, як хотять. У такому ділі як не верти, треба або чорта, або жінки.
2) Сверлить. У дошці вертіти дірку.
Викотити, -ся. Cм. викочувати, -ся.
Виходько, -ка, м. Выходецъ.
Забатува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Связать лошадей рядами.
Зали́жник, -ка, м. Полка, гдѣ кладуть ложки.
Знущання, -ня, с. Издѣвательство.
Пригнати Cм. приганяти.
Розора, -ри, ж.
1) = і. розор.
2) = ii. розор. Вообще передѣлъ, черта между двумя вспаханными полями, проведенная плугомъ, или между грядами, сдѣланная заступомъ. Запріг його у соху та й проорав розору.
Роспуджувати, -джую, -єш, сов. в. роспу́дити, -джу, -диш, гл. Разгонять, разогнать. Роспуджував, мов птаство, татарву. Чи ба! вівці роспудив.
Сітянка, -ки, ж. Плохая, рѣдкая ткань. Пресвята Покровойко, покрий мою головойку яков таков сітянков, няй зістану христянков. Старомиск. у. въ
