Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Баба́хати, -хаю, -єш и баба́хкати, -каю, -єш, одн. баба́хнути, -ну, -неш, гл. 1) Стрѣлять. Десь далеко хтось бабахає. 2) Только одн. Упасть, шлепнуться. Так і бабахнув у воду.
Братко, -ка, м. 1) Ум. отъ брат. Грин. III. 307. ЗОЮР. І. 72. Да накажу свойму милому хоть рідним братком. Грин. III. 166. мн. ч. братки и браткове. Промовив до всіх монархів: «Мої братя (браткове), я би м хотів стару віру зоставити, а иншу прияти. Гн. І. 183. 2) мн. братки. а) Родъ хлѣбнаго печенья? Чого то з сього святого хліба не зробиш? Усячину: діда, братки... каленика. О. 1861. Кух. XI. 27. б) Раст. = братік 2. Борз. у.
Виорати, -ся. Cм. виорювати, -ся.
Виразний, -а, -е. Выразительный, ясный, внятный. Картав за них царів виразними словами. К. Псалт. 240.
Налабзю́кати, -каю, -єш, гл. Напопрошайничать.  
Оселість, -лости, ж. Осѣдлость.
Погодник, -ка, м. Флюгеръ. Прил. у.
Пожувати, -жую, -єш, гл. Пожевать, изжевать.
Розмах, -ху, м. Размахъ.
Сікнути Cм. сікти.