Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вутячий, -а, -е. Утиный. Драг. 375.
Дома́ювати, -ма́юю, -єш, сов. в. дома́яти, -ма́ю, -єш, гл. Оканчивать, окончить развѣваться, колыхаться и пр. Cм. маяти. Що у батька да й одна дочка, да не дали люде да догуляти, русою косою да домаяти. Грин. ІІІ. 122. (Конопелькам) да не дали вітри да достояти, зеленому листю да домаяти. Грин. ІІІ. 122.
Позвивати, -ва́ю, -єш, гл. Свить (во множествѣ).
Поколивати, -ва́ю, -єш, гл. = поколихати.  
Поплазувати, -зу́ю, -єш, гл. 1) Поползти. Безногі черви поплазували. Мпр. Пов. І. 128. 2) Медленно, съ трудомъ пойти, поплестись. Поплазував він до церкви.
Прасло, -ла, с. Часть досчатаго забора отъ столба до столба. Кіев. и Подольск. гг.
Придержати, -ся. Cм. придержувати, -ся.
Присилувати, -лую, -єш, гл. Принудить, заставить. Шкода мене вмовляти, а силувати — тож не знаю, хто мене присилує. МВ. І. 19.
Форкання, -ня, с. Фырканіе. Желех.
Штирма нар. Объ ударѣ: пырнувъ, толкнувъ, кольнувъ концемъ (палки и пр.). Він штирма вдарив мене під бороду палицею. Екатер. у.