Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

невірник

Невірник, -ка, м. Недовѣрчивый человѣкъ. Ум. невірниченько. Ой ти, невірний-невірниченько, не віриш мені й мому личеньку. Чуб. V. 683.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 540.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НЕВІРНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НЕВІРНИК"
Говорушка, -ки, ж. 1) Ум. отъ говоруха. 2) мн. Родъ грибовъ.
Ґрана́т, -ту, м. = Граната. Желех.
Дивце́, -ця́, с. Ум. отъ диво.
До-цури́ нар. все до-цури́. Все рѣшительно. згоріло до-цури́. Сгорѣло до тла. Харьк.
З'єґо́вдуватися, -дуюся, -єшся, гл. Стираться. Шух. І. 278.
Міцносе́рдий, -а, -е. Съ твердымъ сердцемъ. Мій князю й батьку, Байдо міцносердий. К. Бай. 37.
Порудіти, -ді́ю, -єш, гл. Порыжѣть.
Рождатися, -даюся, -єшся, гл. = Рожатися.
Розволокти Cм. розволікати.
Шкалі мн. Клепки (бочечныя). Вх. Зн. 82.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НЕВІРНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.