Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Зашари́тися, -рю́ся, -ри́шся, гл. Зардѣться, зарумяниться, закраснѣться. Енея очі запалали, уста од гніву задріжали, ввесь зашаривсь мов жар в печі. Котл. Ен. VI. 89.
Лютува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Свирѣпствовать, злиться. Ревуть, лютують вороги. Шевч. 59. Лютує голод в Україні. Шевч. 332. Стеха дивиться, що з того буде, а сама так і лютує. Кв. II. 18. Лютував старий за те, що ляховку взяв, та вже як Бог дав їм дітей, старий їх простив. МВ. І. 73. 2) Паять.
Меті́ж, -жу, м. Смятеніе, шумъ. Метіж пішов, як почали битись, то я й почув, а то не бачив нічого до тієї пори і не чув. Новомоск. у.
Ми́сошник, -ка, м. Гончаръ, изготовляющій миски съ глазурью. Вас. 177.
Пацати, -цаю, -єш, гл.ногами. Лежа на животѣ, бить ногами по землѣ. Левиц. Пов. 234.
Полазок, -зка, м. Полянка въ черномъ лѣсу. Вх. Лем. 452.
Приведенція, -ції, ж. Приключеніе. Сим. 151.
Углиб нар. Въ глубину.
Чужовірний, -а, -е. Иновѣрный. Наша аристократія... сталась би чужовірною. К. ХП. 121.
Шушукати, -каю, -єш, гл. Шептать, шептаться.