Біловолосий, -а, -е. Бѣловолосый. Ум. біловолосенький.
Бовгарь, -ря, м. Пастухъ рогатаго скота у гуцуловъ.
Гицельство, -ства, с. Занятіе истребленіемъ собакъ.
Догрі́матися, -маюся, -єшся, гл. Докричаться на кого нибудь. Догрімаєшся ти, що й я на тебе грімну.
Збува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. збути, збу́ду, -деш, гл. 1) Сбывать, сбыть. Важко нам убогим своє добро збувати. 2) Избавляться, избавиться отъ чего. Не збуду смутку, а ні вдень, ні вночі. 3) не збува́ти. Всегда быть, всегда находиться, имѣться. Що нагаєчка, що дротяночка, із колочка не збуває. А в жінок не збуває до розмови: то дівування згадають, то се, то те, то про лиху долю не наговоряться. Сьому не збувало на сльози. на ро́зум не збува́ти (кому́). Быть умнымъ. Людина добра і на розум йому не збувало.
Зноситися 2, -шуся, -сишся, гл. Износиться. Зносилася свити. І краса була — не знать коли зносилася.
Нех нар. = нехай. Котрі нас розлучять — нех їх Бог карає.
Оспалий, -а, -е. 1) Сонливый.
2) Вялый, лѣнивый, безпечный. Там то невістка, там то оспала, як би її не збудила, то б рано не встала.
Фалат, -ту, м. Кусокъ. Ум. фалато́к. Два фалатки хліба.
Чуга, -ги, ж. 1) Верхняя одежда у лемковъ: родъ суконной шинели, украшенной шнурками, съ пелериной, рукава зашиты и употребляются вмѣсто сумокъ, такъ какъ чуга носится только въ накидку. 2) Верхняя одежда у галицкихъ верховинцевъ — родъ свитки безъ рукавовъ и воротника изъ косматаго сверху сукна.
