Добува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. добу́ти, -бу́ду, -деш, гл. 1) Добывать, добыть; доставать, достать, пріобрѣтать, пріобрѣсти. От лисичка змерзла, то й побігла в село вогню добувать, щоб витопить. Чи у свахи сорочки немає, чи чобіт добуває? Панували, добували і славу, і волю. Буде з нас, — не діти в нас; а діти будуть, то сами добудуть. 2) Брать, взять (городъ во время войны). Добувати міста. 3) Вынимать, вынуть (саблю изъ ноженъ). 4) Доживать, дожить до срока. Мушу году добути. Іще тиждень добуду. Бона вже останні години добуває дома. Добува́ти ві́ку. Доживать.
Козля, -ля́ти, с. = кізля. Не прийму тельців од тебе, ні козлят з отар твоїх.
Маруча́ти, -чу, -чиш, гл. = мурчати.
Обтік, -току, м. Островъ, небольшая часть земли временно окруженная водою.
Охолонути, -ну, -неш, гл. Похолодѣть. Я так і охолов, як забачив вовка. Ті як почули, — так і охололи, що й слова не вимовлять.
Подобувати, -ва́ю, -єш, гл. Добыть (во множествѣ). Подобували городи.
Проячати, -чу́, -чи́ш, гл. Прокричать (о лебедѣ).
Уразити, -ся. Cм. уражати, -ся.
Чепурість, -рости, ж. Аккуратность, опрятность, красота. Гарно вас, паничу, хтось підстриг; ззаду така чепурість, аж любо дивитися.
Шугастий, -а, -е. Съ силой летающій? Шугастий.... орел.
