Забіга́йло, -ла, м. Льстецъ, заискивающій человѣкъ.
Кипарис, -су, м. Кипарисъ. Біжить у сад меж кипариси чорні.
Ласий II, -а, -е. 1) Лакомый. Ласа потрава. На ласий шматочок найдеться куточок. 2) — на що. Лакомый, охотникъ до чего. Всякий ласий на чужі ковбаси. Ласий, як кіт на сало. До грошей я не дуже ласий. Хто не звик правди поважати, той завше ласий панувати. Найму собі цимбали, щоб ніженьки дримбали; найму ще собі Часа, бо робити не ласа. Ум. ласенький. Мачуха дала на снідання дітям чогось ласенького.
Набарложи́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Нагрязнить.
Наскакувати, -кую, -єш, сов. в. наскочити, -чу, -чиш, гл. Наскакивать, наскочить. Тут їм назустріч і коні наскочили. Не кінь наніс, але сам молодець наскочив. Оттут би наскочить на його наглою смертю. Мовчи! — ткнула пані, наскакуючи.
Нескребений, -а, -е. Невычищенный; нечищенный. Лазав би, як свиня нескребена попереду ухом веде. Подають їм рибу нескребену.
Остистий, -а, -е. Съ длинными остями. Остиста пшениця.
Пришоломити, -млю, -ми́ш, гл. Ошеломить. Як ударив кобилу, та й пришоломив.
Угород, -да, м. = горо́д. На вгороді вишня, за городом дві.
Уміти, умію, -єш, гл. Умѣть, знать. Оттут тобі, моя доле, оттут пропадати, що не вміла, що не вміла мене шанувати. Вміли-сте, кумцю, варити, та не вміли давати. Сказала б казки — не вмію; сказала б приказки — не смію. Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра.