Викидати 1, -даю, -єш, гл.
1) Повыбрасывать, выбросить (все), посбрасывать. Пішов, ще разів зо два вніс дров, да й ті на попа викидав.
2) Начать колоситься. Жито викидало колос.
Докі́рний, -а, -е. = докірливий.
Зогрішати, -ша́ю, -єш, сов. в. зогрітити, -шу, -ши́ш, гл. = згрішати, згрішити. Чоловік не ангел, щоб не зогрішив.
Купці гл., дѣтс. = купі.
Нагово́рювати, -рюю, -єш, сов. в. наговори́ти, -рю, -риш, гл. 1) Наговаривать, наговорить. 2) Наклеветывать, наклеветать. Що уже не робили, як з неї не знущались, що дідові не наговорювали, а їй усе байдуже: робить собі мовчки. Наговорив на його сім міхів горіхів.
Потруїтися, -труїмо́ся, -їтеся, гл. Отравиться (о многихъ). Потруїлись тим зіллям поганим.
Рватися, рвуся, рвешся, гл.
1) Рваться, разрываться. Де коротко, там і рветься. Пани бються, а в нашого брата чуби рвуться.
2) Надрываться, изнемогать Плучач оре і в праці рветься, а панське черево оттак аж дметься.
3) Порываться, рваться. Рветься, як дурний до образа. Не рвися, як собака на ретязі. Серце рвалося, сміялось.
Троскотіти, -чу́, -ти́ш, гл. = троскотати.
Тьопати, -паю, -єш, гл.
1) Шлепать (по грязи).
2) Ѣсть, уплетать. Наварила вона вечеряти, поставила; москаль так тьопає. І вечері ніколи не варили, усе обідню юшку тьопали.
Чортокрап, -па, м. Рыба карпъ вѣсомъ отъ трехъ до шести фунтовъ.