насторожати

Насторожати, -жаю, -єш, сов. в. насторожи́ти, -жу, -жиш, гл. Настораживать, насторожить, приготовлять, приготовить къ чему-либо. насторожити ноги. Напречь ноги къ усиленному бѣгу. Ми свої ніженьки насторожали, щоб хорт не догнав. Рудч. Ск. І. 16.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 524.

Випадкові слова

Платина, -ни, ж. Платокъ. Вх. Зн. 50. О. 1861. X. Св. 50. Взяв платину, розстелив. Гн. І. 212. Ум. плати́нка. Завинув у платинку. Гн. II. 179.

повністю...

Розняти Cм. рознімати.

повністю...

Старечий, -а, -е. 1) Старческій, стариковскій. Послухайте моєї тітки, її старечої та розсудливої мови. МВ. 2) Нищенскій. Ой я старець — не старече в грудях серце в мене. К. Досв. 37.

повністю...