Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дале́кий, -а, -е. 1) Далекій, дальній. До любої небоги нема далекої дороги. Ном. № 8759. Чи то граки, чи то галіч, чи хижі дейнеки роспускають по Вкраїні загони далекі. К. Досв. 242. Доріжка, доріжка та широка і далека. Мет. 241. 2) Отдаленный, далекій. Степ широкий, край далекий, милого не бачу. Мет. 64. По далекому Дунаєчку злая буря вихожає-виступає. В далекому краю в чужу землю.... заховають. Шевч. 73. Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки, одна, як та пташка в далекім краю. Шевч. 27—82. Ум. Далече́нький. Тепер нічка темненька, доріженька далеченька. Чуб. V. 873.
Закордо́нник, -ка, м. = закордонець.
Криванжа, -жі, об. Хромой, хромая. Мнж. 183.
Несмачний, -а, -е. Невкусный, безвкусный.
Оконце, -ця, с. = віконце. Мет. 8.
Поперепиняти, -няю, -єш, гл. То-же, что и перепинити, но во множествѣ.
Стуг, -га, м. Костеръ. Левч. 60.
Тонкошкурий, -а, -е. Тонкокожій.
Умовляти, -ляю, -єш, сов. в. умовити, -влю, -виш, гл. Уговаривать, уговорить. Батько їх умовляв, мати їх умовляє — ні! Рудч. Ск. ІІ. 78. Стара почала вмовляти: зостанься та зостанься. МВ. І. 29.
Шестишаговик, -ка, м. Монета въ шесть грошей, три копейки. Драг. 189.