Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наректи

Наректи́ Cм. нарікати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 515.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАРЕКТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАРЕКТИ"
Версть, -ти, ж. = верства 3 — 5. Вх. Зн. 6.
Ґіцкатися, -каюся, -єшся, гл. = Лоскотатися. Вх. Уг. 235.
Змусувати, -су́ю, -єш, гл. Придумать. Сивиллу лайте безтолкову, її се мізок змусував. Котл. Ен. IV. 6.
Івасик, -ка, м. Раст. Trifolium montanum L., T. pratense L. ЗЮЗО. І. 139.
Костел, -лу, м. Костелъ.
Кумбук, -ка, м. 1) Пихта, у которой, еще молодой, срубленъ былъ вершокъ, отчего она не растетъ вверхъ, а раскидывается вѣтвями в ширину. Шух. І. 165. 2) Кривое, негодное къ употребленія) дерево. Вх. Зн. 30.
Літо́рост, -ту, м. = літоросток. Вх. Зн. 33.
Обмити, -ся. Cм. обмивати, -ся.
Обрепіжити, -жу, -жиш, гл. Сильно ударить кнутомъ.
Прискригнути, -ну, -неш, гл. Прикрутить, поставить въ стѣснительное положеніе. Як прискригне, що ради не можно дати, то йдем помочі шукати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАРЕКТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.