Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вайло 1 меж. Увы! горе! Желех.
Заїда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. заї́сти, -ї́м, -їси́, гл. 1) Заѣдать, заѣсть. Любощів ні заїсти, ні запити, ні заспати. Г. Барв. 449. 2) Заѣдать, заѣсть, загрызть (кого). 3) Губить, погубить, не дать жить. Чи я в тебе, моя мати, увесь хліб поїш, що ти мене, моя мати, та навік заїла. Мет. Старий став я: літа мої вороги заїли. К. Псал. Світ мені зав'язав, заїв мій вік рожевий. Г. Барв. 4) Захватывать, захватить (чужое добро). Одні в одних достатки заїдають. К. ЦН. III. Он мого полтинника заїла... А мого карбованця... Мир. Пов. І. 131.
Малю́хний, -а, -е. Крошечный, очень маленькій. Левч. 62.
Наддзю́бати Cм. наддзюбувати.
Напі́рити, -рю, -риш, гл. 1) Намочить (о дождѣ). Оце дощ Івана як напірив. Харьк. у. 2) Отхлестать, нахлестать.
Прийгра, -ри, ж. = пригра. Пасіка роїста на притру вийшла. К. ЦН. 237.
Приплітувати, -тую, -єш, гл. = приплітати. Да плетуть сітки да на твої дітки і на тебе, сіра утонько. — Да нехай же плетуть і приплітують, я ж того не боюся. Маркев. 118.
Сінці, -ців, ж. Ум. отъ сіни.
Форналь, -ля, м. Конюхь. Kolb. І. 68.
Чапула, -ли, ж. = чаполоть. ЗЮЗО. І. 125, 176.