Копилити, -лю, -лиш, гл. — губи. Отдувать, оттопыривать (губы). Переносно: важничать, относиться къ чему съ пренебреженіемъ; дуться. Не копильте, каже, дітки, губок, не копильте! Їжте, воно смашне! . Не будете ви в нас копилить губу, як ті запорожці, що всі в них рівні.
Натуристий, -а, -е. Капризный, упрямый. Такий хлопець натуристий. Чи ми його малим так спотворили? А тепер як чого схотів, так щоб по його було.
Переспати, -сплю́, -пиш, гл. 1) Проспать извѣстное время. От велика біда, що переспав козак одну ніч із ляхівкою. Зайшло ясне красне сонце нічку переспати. 2) Сномъ избавиться отъ чего. Спи, сину, може переспиш (хворобу).
Писарня, -ні, ж. Канцелярія. Пішли в писарню до волосного писаря. Говорити смію про писарню ще твою. Газ мні буть там довелося... Але ж скільки там товклося за столами писарів. (В старовину) панувала.... мертва мова, котру викохано штучно по старосвіцьких чернечих писарнях.
Пойда, -ди, ж. = побігайка. А, а, гойда! чужа мати пойда, а нашая пані, ходить у жупані.
Поцукроватіти, -тію, -єш, гл. Засахариться. Поцукроватіє мед.
Прозорний, -а, -е. 1) = прозірний.
2) Прозорна рушниця. Ружье большого калибра.
Проказа, -зи, ж. Проказа. Прийшов чоловік увесь у проказі. Старці тебе цураються мов тії прокази.
Робити, -блю́, -биш, гл.
1) Дѣлать. Роби теє, що піп каже, а не роби того, що він робить.
2) Работать Роби, небоже, то й Бог поможе. До спасівки мухи на пана роблять, а в спасівку на себе. Літо на зіму робить. Будемо жити, будемо робити, буде нам щастя річкою плити.
3) Поступать. По правді роби, по правді й очі повилазять.
4) своїм бо́гом робити. Дѣлать по своему. Не слуха, все своїм богом робить.
5) робити волю. Исполнять желаніе.
6) робити звістку. Подавать вѣсть. Янгол седить на камені та й нам звістку робить.
7) хліб робити. Обрабатывать землю. Натальці треба не письменного, а хазяїна доброго, щоб умів хліб робити.
8) — плату. Платить. Одчиняйте хату та робіте плату.
Шайварок, -рку, м. = шарварок.
