Виковувати, -вую, -єш, сов. в. викувати, -кую, -єш, гл. Выковывать, выковать. З того заліза він викував плуга. Чого Бог не дасть, того і коваль не викує. 2) Кричать, прокричать (о кукушкѣ). Що викувала вже зозуля, — проживай, а більше — шкода у що й бажаєш.
Владичиця, -ці, ж. Владычица. Ти не раба, о, ні! владичиця ти пишна.
Квасиво, -ва, с. Квашенье (квашеные бураки, капуста, яблоки и пр.) Закупила я яблук на квасиво. Чигир. у.
Поосажувати, -жую, -єш, гл. Поселить (многихъ). Поосажував пан людей у лісі.
Поставитися Cм. поставлятися.
Постернак, -ку, м. = пастернак. Ликом постернаку не викопаєш.
Потрусити, -шу́, -сиш, гл.
1) Потрясти.
2) Посыпать. Потруси борошном стіл та й викачуй паляниці.
3) Обыскать кого.
Приліг, -ло́гу, м.
1) Боковая часть сѣдла.
2) Въ боченкѣ: прибиваемая сверху клепокъ дощечка съ отверстіемъ, сквозь которое добываютъ жидкость.
Прокіп'я, -п'я, с. Праздникъ 8 іюля (Прокопа).
Терес, -су, м. Раст. Rhamnus cathartiса L.