Виковувати, -вую, -єш, сов. в. викувати, -кую, -єш, гл. Выковывать, выковать. З того заліза він викував плуга. Чого Бог не дасть, того і коваль не викує. 2) Кричать, прокричать (о кукушкѣ). Що викувала вже зозуля, — проживай, а більше — шкода у що й бажаєш.
Гданськ, -ка, м. Данцигъ (городъ).
Зрубина, -ни, ж. Одна пластина въ колодезномъ срубѣ.
Купалочко, -ка, м. Ум. отъ купало.
Мо́лоч горо́довий, м. Раст. Leontodon taraxacum.
Оконом, -ма, м. Экономъ, управляющій экономіей. Побачив Оксану наш пан окопом.
Побадьорнішати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться бодрѣе.
Покарання, -ня, с. Наказаніе, казнь.
Таранка, -ки, ж. Рыба Leuciscus Heckelii Nordm.
Цара, -ри, ж. Чужая сторона. Блукає царами.
