Але́, сз. и меж. 1) Но, однако, впрочемъ. Не родить рілля, але Божа воля. Єсть і біднійші од нас, а живуть же... — Запевне, що живуть; але яка жизнь їх? Хотіла спать, але не спала. Нема нічого без але. 2) Але́ ж, але́ ж бо. Вѣдь, вѣдь; однако уже. Алеж і ти того не зробиш! Ой але ж бо козак Нечай на тоє не дбає, та й з кумою із любою мед-вино кружає. 3) Употребл. въ значеніи: Толкуй! разсказывай! Ну, вотъ! Відкіля се ти тут узявся? — Але, відкіля! Адже ти і зроду тут не бувши та прийшов, а я й часто тут буваю. «Мабуть підсудок?» — Ні! — «Так лев?» — Ні! — «Так мішок з дукатами?» — Ні, ні! «Так папорті цвіток?» — Але-ж! 4) Неужели? Однако! А по чім груші? — По гривні. — Але! 5) Але́-але́! Але́-ж! Какъ бы не такъ! дожидайся! І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! «Годі вилежуватись, іди молотити!» — Але-ж!
Бучок, -чка, м. 1) Ум. отъ бук. Ой убили Миколайка під зеленим бучком. 2) Буковая палка; вообще палка. У нашому селі чабан убив бучком вовка. Подай мені, жінко, бучка, тепер буду вчити братка. 3) Небольшой улей. Ум. бучечок.
Ґзунс, -су, м. = Глузд. Вона хоче роботу робить, та хазяйки з неї не буде, бо, ґзунсу нема.
Надо́коло нар. Вокругъ, кругомъ. Кам'янець вінець: надоколо вода, а в середині біда.
Наруби́ нар. Наизнанку, наизворотъ.
Обвірчуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. обверті́тися, -чу́ся, -ти́шся, гл. Обвиваться, обвиться, завернуться.
Стрижай, -жая, м. = стрижій 2. Стригти (вівці) приходять стрижаї з слобід.
Творити, -рю́, -риш, гл. Творить, дѣлать, производить, создавать. Роскіш творить біль: як приходить — смакує, як виходить — катує. Бог творив.
Фрас I, -су, м.
1) Раздраженіе, гнѣвъ. .
2) Утюгъ.
Чолак, -ка, м. У кожевниковъ: кожа со лба животнаго.
