Дубле́ний, -а, -е. 1) Вымоченный въ дубилі. О кожѣ: выдѣланный. 2) Одеревенѣлый, окоченѣлый. Один тільки мови між їми не вів, нікуди й не гляне, зовсім мов дублений. Не ворог, хто уже дублений, не супостат, чий труп нікчемний на полі без душі лежить.
Навчи́тель, -ля, м. Учитель.
Окоренок, окорінок, -нка, м. Часть древеснаго ствола отъ корня до вѣтвей. Ми відрубали три окоренки від того хворосту, і вони прийшлись як раз до пеньків у лісі.
Осить 1, -ти, ж. Сушильня для зерноваго хліба. Осить — де жито сушуть. Зроблено таку яму і цеглою вимощено — як піч. І тоді в піч накидають багато кичок і вони жарко-жарко горять; а зверху помощено і снопи туди кладуть. Коп дві накладуть і посохне, а тоді молотють.
Перемовочка, -ки, ж. Ум. отъ перемова.
Повіджинати, наю, -єш, гл. Сжать за долгъ (многимъ). У кого позичали, — всім повіджинали.
Помічниця, -ці, ж. Помощница. Бриця в пашні помішниця. Ум. помішни́чка. Та не сама пряла, — були помішнички.
Прижовкнути, -кну, -неш, гл. Нѣсколько пожелтѣть.
Приказувати, -вую, -єш, сов. в. приказати, -кажу, -жеш, гл.
1) Приговаривать: приговорить, примолвить. Піди до ополонки, устроми в ополонку хвіст та.... і приказуй, ловись, рибко, мала і велика.
2) Наказывать, наказать, распорядиться. Мені мати приказала, щоб я з вами не гуляла. Ой мати дочку мала та її заміж дала; як давала, то приказувала, щоб у гості не бувала.
Страховитий, -а, -е. Наводящій страхъ.