Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гонча́рня и ганча́рня, -ні, ж. Горшечный заводъ.
Захлюстатыся, -таюся, -єшся, гл. = захлюпатися. Забрызькався, захлюпався. Кв. І. 138.
Змолочувати, -чую, -єш, сов. в. змолоти́ти, -чу́, -тиш, гл. Смолачивать, смолотить. Він сам у день змолочував більш як десять чоловіка. Грин. II. 270. У його на виду чорт сім кіп гороху змолотив. Ном. № 8521. А в вівторок снопів сорок пшениці нажала, а в середу повозила, в четверг змолотила. Чуб. V. 1098.
Лі́пший, -а, -е. Лучшій. Ліпші вбогі лати, ніж твої дорогі шати. Лукаш. Коли люде до тебе добрі, а ти будь ліпший. Ном. № 4441., Ум. ліпшенький.
Люд, -ду, м. Народъ, людъ; человѣчество. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. № 71. Вона стане на користь людові нашому. Дещо. 15. Люд вже здавна коверзує — з того лихо плазує. Ном. № 2456.
Потакач, -ча, м. Поддакивающій. Потакач тим. і живе, що язиком грає.
Слимак, -ка, м. 1) Улитка. Вх. Пч. II. 28. Камен. у. 2) Монастырскій служка, послушникъ. Гладкий як слимак. Ном. № 13139. Крадуть слимаки гусей, качок, курей индиків у Гевалів і Амаликів. Котл. Ен. V. 51. 3) Писанка съ изображеніемъ улитки. КС. 1891. VI. 379. Ум. слимачок.
Справа 1, -ви, ж. 1) Дѣло, дѣйствіе. В той час була честь, слава — військовая справа. Макс. кепська справа. Плохо! Плохо дѣло! 2) Дѣло, тяжба, судебный процессъ. Нехай судці розберуть тую справу. Н. Вол. у. З бабою і дідько справу програв. О. 1862. X. 34. 3) Въ ариѳметикѣ: дѣйствіе. К. Гр. 100. Кон. Ар. 2. Чотирі справи з арифметики. О. 1862. ІІІ. 76. 4) У Мирнаго: актъ, дѣйствіе сценическаго произведенія. Перемудрив. Комедія в пяти справах. (К. 1886)). 5) Необходимые для какого либо дѣла инструменты, снаряды. «Заграв би вам, та бачите — справи нема, справи. Учора був на базарі — кобза зопсувалась, розвалилася» — А струни? — «Тільки три осталось». Шевч. 267. Ум. справка.
Уклочитися, -чуся, -чишся, гл. Говорятъ о хлѣбныхъ всходахъ, когда они растутъ такъ густо, что былинка за былинку запутывается. Хліб добре вклочився. Харьк. у.
Укурювати, -рюю, -єш, сов. в. укури́ти, -рю, -риш, гл. Запыливать, запылить.