Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Анахте́мський, -а, -е. Анаѳемскій, проклятый. Употребл. какъ бранное слово. Що нам на світі робить з тими анахтемськими ляхами та козаками. Стор. Мпр. 43.
Ґондзоля́чка, -ки, ж. Ум. отъ ґондзоля.
Замо́вини, -вин, ж. мн. = замова. Він каже: я начальства не боюсь. Знає замовини. Г. Барв. 335.
Звину́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Успѣть (сдѣлать, возвратиться). Я звинувся і все зробив. Н. Вол. у.
Мазя́р, -ра́, м. Продавець дегтя. Вх. Лем. 433.
Обважувати, -жую, -єш, сов. в. обважити, -жу, -жиш, гл. Отягощать, отяготить, обременять, обременить. Да не обважуй їх: бики третяки. Борз. у.
Опазолитися, -люся, -лишся, гл. Обвариться щелокомъ. Вх. Зй. 44.
Повикидати, -да́ю, -єш, гл. Выбросить (во множ.). А я тії сирі дрова та й повикидаю. Чуб. V. 262. Долежались груші, що й погнили, — повикидай їх. Харьк. у.
Погойдати, -да́ю, -єш, гл. Покачать (растеніе или что либо висящее). Сю ніч погуляєм, ляхів погойдаєм. Шевч. 153.
Поноситися, -шуся, -сишся, гл. Износиться.