Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Байтала, -ли, об. Неуклюжій человѣкъ, дубина. Вх. Зн. 1.
Бережність, -ности, ж. Осторожность. Бѣл.-Нос.
Гоготати, -чу́, -чеш и гоготі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ржать. А на дворі кониченьки гогочуть. Грин. III. 439. 2) Издавать сильный и продолжительный звукъ, напр.: при отдаленномъ громѣ, сильномъ вѣтрѣ, сильномъ пламени. Грім гогоче, а блискавка хмару роздирає. Шевч. 166. Вітер на десять голосів реве і виє, і скиглить, і гоготить. Драг. 72. А наша хати полум'ям полала, і навкруги земля, мов пекло, гоготала. КМБ. X. 17.
Набелькота́ти, -чу́, -чеш, гл. 1) Набормотать, наговорить невнятно. 2) Наболтать, наговорить много.
Наховати, -ва́ю, -єш, гл. 1) Напрятать. 2) Схоронить, похоронить, нахоронить.
Нудота, -ти, ж. Скука, тоска, томленіе. Нудота мені така стала дома сидіти. Cм. нуд, нудьга.
Плечико, -ка, с. 1) Ум. отъ плече. 2) мн. Вставка въ рубахѣ, покрывающая плечо. Kolb. І. 39. Шух. І. 159.
Постривати, -ва́ю, -єш, гл. Подождать, погодить. З якої речі? Постривайте! Озвався сивий дід. Гліб. Постривай бо, не сунься поперед батька в пекло. Левиц. І. 102.
Приязно нар. 1) Привѣтливо, любезно, пріязненно. 2) Искренно. Стали приязно прохать, щоб він їм росказав. О. 1862. VI. 60. Чого маленькому мені тоді так приязно молилось? Шевч. 404. Ум. приязненько. Живемо ми оттакеньки приязненько собі та любо. МВ. І.
Спробувати, -бую, -єш, гл. Попробовать, попытать. Ото пішли сили спробувати — хто дужчий. Рудч. Ск. II. 18.