Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мито

Ми́то, -та, с. Пошлина на товары, плата за право торговать. На славній Україні (жиди) всі козацькі торги заорандовали, да брали мито-промито: од возового по пів-золотого, од пішого пішениці по три денежки мита брали. АД. II. 21.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 428.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИТО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИТО"
Дзюба́стий, -а, -е. = Дзюба́тий.
Жо́вна́ I, -ни́, ж. пт. а) Иволга. Лебед. у. б) Дятелъ зеленый. Вх. Пч. II. 13. в)зеле́на. Дятелъ зеленый. Вх. Лем. 414. г)тарча́ста. Пестрый дятелъ. Вх. Лем. 414. д)чо́рна. Черный дятелъ. Вх. Лем. 414.
Зві́сен, -сна, -не, звісний, -а, -е. 1) Извѣстный. Звісна тобі печаль моя. Грин. III. 149. Грицько звісний п'яниця. 2) ти зві́сен. Ты знаешь, тебѣ извѣстно. Ти звісен, — між курми суддею я була. О. 1861. VII. 119.
Зи́мки, мок, ж. мн. Снѣга. Шух. І. 202. Ой шов я в полонину, — тіжки зимки вбили. Шух. І. 198.
Кобилинець, -нця, м. Конскій пометъ. Вх. Уг. 245.
Мі́цька, міцьковий и пр = мицька, мицьковий и пр.
Нюхарь, -ря́, м. Нюхатель (нюхающій табакъ). Мнж. 173.
Одуматися, -маюся, -єшся, гл. Одуматься. От кравець як одумавсь, як побіг, та на дуба й сховавсь. Рудч. Ск. І. 6.
Погребарь, -ря, м. Могильщикъ. Вх. Зн. 51.
Проняньчити, -чу, -чиш, гл. Проняньчить.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МИТО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.