Витрушувати, -шую, -єш, сов. в. витрусити, -шу, -сиш, гл; 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Останній шаг витрушує шинкарці.
2) Находить, найти при обыскѣ. Трушено його й витрушено крадене полотно.
3) — сажу. Чистить, вычистить печную трубу.
Ворик, -ка, м. Ум. отъ вір 3. Жеребчикъ.
Жда́ники, -ків, м. мн. = жданки.
Зати́катися, -каюся, -єшся, гл. Украситься цвѣтами и пр., заткнувъ ихъ въ волоса, головной уборъ. В саду була, рожу рвала та й затикалася. Ой упала зоря з неба та й розсипалася; мила зорю позбірала та й затикалася.
Мі́рницький, -а, -е. Землемѣрскій.
Полоненик, -ка, м. Плѣнникъ.
Про́тягом нар. Протяжно. Оцю пісню у нас протягом співають.
Спичка, -ки, ж. Остроконечная палочка. Як очей на спичку не повидовбуй.
Угнівити, -влю, -виш, гл. Прогнѣвить.
Чорнокнижник, -ка, м. Чернокнижникъ, волшебникъ. Цар вислав по цілій ягипській землі, щоби шукали чорнокнижника, котрий би міг царівну зробити ладною і молодою.