Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дрібо́чок, -чка, м. Ум. отъ дрібок.
Жґринджа́тися, -джа́юся, -єшся, гл. Ссориться. Жґринджаться отець і мати. Вх. Лем. 413.
Зрослий, -а, -е. Выросшій. Левч. 10.
Іденик, -ка, м. = єдинак 1. Рк. Левиц.
Лай I, лаю, м. Брань. Не купуй лаю. Ном. № 1671.
Опалати, -лаю, -єш, гл. Очистить ошелушенное зерно отъ шелухи, сора и пыли: зерно всыпается въ корытце, которое потомъ двигаютъ туда и сюда — весь соръ отлетаетъ. Вх. Зн. 44. Cм. палати. Сами дівки крупи мелют, сами й опалают. Гол. II. 299.
Плавля, -лі, ж. Болотистый лугъ.
Порплі, -лів, м. мн. = порплиця 2. Вх. Зн. 53.
Похва, -ви, ж. = піхва. В похву шаблю не ховаю. Лукаш. 37.
Упруг, -га, м. 1) Мѣра поверхности: пространство пахоти, которое можно вспахать за одну упряжку воловъ Заорував послідній упруг толоки. Г. Барв. 332. Годі! — крикне мов опарений, — годі орати! — Як годі? — каже чоловік: — дві скиби тільки одвернути та й упруг. Г. Барв. 198. І в тяжкі упруги, може, з'орю переліг той. Шевч. 669. 2) Четвертая часть рабочаго дня. Рудч. Ск. II. 172. Іду вулицею, так уже в вечірньому впрузі. Г. Барв. 528. Вже так як об третьому упрузі назирив він коненя. Рудч. Ск. II. 175.