Відправа, -ви, ж.
1) Богослуженіе, служеніе. Кончилась відправа, вона (панночка) пішла з церкви. Попи добилися копійки і за одправи принялись. відправу правити, чинити. Служить (въ церкви). Почали велику одправу правити. Сліпий старець чинить у дому Божому одправу.
2) Отпускъ. Козак молоденький о відправу просить: «пусти ж мене, пане, звідси на Волиня».
Гайструк, -ка, м. Родъ женскаго головного убора: бѣлый платокъ, вышитый по концамъ.
Гачурка, -ки, ж. Ум. отъ гачура.
Жва́кнути, -ну, -неш, гл. Брякнуться, шлепнуться.
Заби́ванка, -ки, ж. Въ женскомъ полушубкѣ: кантъ по таліи.
Каблі, -лів м., мн. Вилы съ тремя остріями.
Капелька, -ки, ж.
1) Уменьш. отъ капля. Ні кришечки, ні капельки. Бігла через гребельку, та вхватила водички капельку, — тілько й пила. Капельку там було сиру.
2) мн. капельки. Въ раскрашиваньѣ глиняной посуды: рисунокъ, состоящій изъ точекъ, расположенныхъ группами по нѣсколько вмѣстѣ.
Поножі, -жей, мн. Часть ткацкаго станка. Cм. верстат.
Потеря, -рі, ж. Порча, вредъ. Він остався на дорозі, бо йому трапилась потеря: упряж порвалась. Борзна.
Тужіння, -ня, с. Плачъ съ причитаніями. Тужіння по мертвому.