Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безус, -са, м. Человѣкъ, у котораго нѣтъ усовъ.
Гризу́н, -на́, м. Мертворожденный ребенокъ. Александров. у.
Дова́дливий, дова́дний, -а, -е. Досадный, тошный.
Заво́рситися, -ршуся, -сишся, гл. Нахмуриться. заворсилося на дворі. Небо въ тучахъ. Вх. Зн. 18.
Запроводжа́ти, -джа́ю, -єш, сов. в. запрова́дити, -джу, -диш, гл. 1) Заводить, завести; отводить, отвести; относить, отнести. У новую комірочку запровадять. Чуб. V. 304. Попові пишу сіру корову, щоби мене запровадив гарно до гробу. Грин. III. 285. 2) Заводить, завести, учреждать, учредить. Запровадив школи і дрюкарню в Ракові і Білгороді. Стор. МПр. 44. Нового не запроваджай, старовини держись. Ном. № 685.
Зго́дяний, -а, -е. Договоренный. Ми ще не згодяні. Черк. у.
Зцуратися, -раюся, -єшся, гл. = відцуратися. Зцуралась роду як чуми. Мкр. Г. 46.
Лозиня́чча, -ча, с. соб. Ув. отъ лозиння.
Попідманювати, -нюю, -єш, гл. Сманить, соблазнить (многихъ).
Розгризтися, -зуся, -зешся, гл. Разсориться. Вона ж як та собака розгризлась з усіма родичами. Кобел. у.