Братища, -тищ, м. мн. соб. Грубо-ласкательно: братья, братцы. Що ж, братища, — кажуть инші, — рушаймо панським добром ділитись.
Горо́дчик, -ка, м. Ум. отъ горо́д.
Лиши́ти, -ся. Cм. лишати, -ся.
Поговірка, -ки, ж. Пересуды; также и предметъ пересудовъ. Була слава, була слава, стали й поговірки та на тую дівчиноньку, що чорнії брівки. Тепер же ти ні жінка, ні дівка, а тепер же ти людська поговірка.
Позолочувати, -чую, -єш, сов. в. позолотити, -лочу, -тиш, гл. Золотить, позолотить. Що в голуба та сизая голова, а в голубки позолочувана. Голубонько мій, коли б же ти жив, я б твої крила позолотила.
Притомляти, -ля́ю, -єш, сов. в. притоми́ти, -млю, -миш, гл. Утомлять, утомить. Ой узяли вражі ляхи джуру притомляти.
Проміття, -тя, с. Зарево.
Угілець, -льця, м. Ум. отъ угіль.
Ускубти, -бну, -неш, гл. 1) Дернуть за волосы. Хто схоче, добре ускубне за вражий чуб його зубами. 2) Урвать, дернуть. Вскубни трохи сіна. Живемо.... як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне.
Чуганя, -ні, ж. = чуга.