Брондза, -дзи, ж. Бронза. І майстрові дали кувать із брондзи кесаря.
Віяти, -вію, -єш, гл.
1) Вѣять, дуть. Ой вітер не віє, гілля не колише. Із низу Дніпра буйний вітер віє-повіває. Люде гнуться як ті лози, куди вітер віє. Пишно процвітали, пахощами віючи, конвалії.
2) Вѣять, провѣвать. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи.
3) Вилять. Пес віє хвостом.
Заневірні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Подурнѣть, известись, истощиться. Гак молодиця заневірніла, наче з домовиті встала. 2) Сдѣлаться дурнымъ, гадкимъ.
Костричитися, -чуся, -чишся, гл. Хорохориться, ерошиться. Блоха усе костричиться.
Продріжати, -жу, -жи́ш, гл. Продрожать.
Радиця, -ці, ж. Ум. отъ рада.
Слиня, -ні, ж. = слина. Як до мене заговориш, тече з губи слиня.
Тяти, тну, тнеш, гл.
1) Рѣзать, рубить, косить. Як панок наш тяв, то тур-царя стяв. Було брати косу да й ступать у росу, да травиченьку тяти.
2) Ударять, бить. Що ти так тнеш коні?
3) Кусать, жалить. Тяли комарі.
4) Твердить одно и то же. Чим то той Лазарь Богу приподобився, що його увесь тиждень тнуть та й тнуть.
Умивати, -ваю, -єш, сов. в. умити, умию, -єш, гл.
1) Умывать, умыть. Умивай же біле личко дрібними сльозами. При одній свічі личенько вмивав, при другій свічі татоньки вбірав. Ввійшла в хату, Катерина їй ноги умила. вмивати руки від чо́го. Отказываться отъ чего. Теперка вмивають руки від поля, а потому буде казати, що поля нема.
2) Сносить, снести водой. як вода вмила (що, кого). Исчезъ безъ слѣда.
Хихи меж., выражающее смѣхъ, хихи! Я з хлопцями хихи, хихи! Ой ти старий: кахи, кахи! я молода хихи, хихи!